Свобода. Воля. Здавалося б настільки маленькі, легко підкоримі слова, але це не так.
Ми ніколи до кінця не задумуємося, що це таке? Чи вільний я?
Та і я не розумію цього слова, зовсім не розумію.
От сидиш ти вдома, і в будь-який момент можеш вибігти на двір і викрикнути на повен голос, здавалось і все, ніби ти цим підтвердиш що ти вільний. Та ні, за це тебе ніхто по голові не погладить. Як би ми не крутились, але всі ми до певного віку залежимо від когось. Я вихований так, що до тих пір поки беру від батьків гроші, я повністю підкоряюсь їм, я їхній...малесенький олівчик, який вони можуть ложити куди хочуть і їм вирішувати, що буде далі. Багато з нас не витримують такого. Вони відчувають себе підкореними пташками в клітках, яких і годують, але відкрити свої маленькі, та вже готові до польоту крильці, не дають!
Бувають моменти, коли просто хочеться робити щось спеціально не так, спеціально не правильно, щоб таким чином відчути те жадане відчуття - свободу.
Мріяти поїхати кудись самому, гуляти цілу ніч до відмирання ніг, напитися до безпам*ятності настільки близьке мені. І можливо мені не сподобається, моливо я і жалітиму, але в ці моменти я насолоджуватимусь одним : "ЦЕ моя воля, я так захотів!!!"
Ми всі так линимо до свободи, та зовсім не розуміємо чого хочемо!
Можливо для якихось зеків вона і важлива, та подумайте, як вони докотились до такого життя?!?! Їм давали волі надто багато...
Ми будучи дітьми, хочемо свободи, хочемо бути дорослими, та попадаючи в ту омріяну країну, розуміємо, що не так все, як здається. І там є правила, і там ти не докінця вільний. Та вже тоді зникає все. Усі ходять сірими роботами і не намагаються нічого змінити.
Свобода. Так що це? Чи потрібно намагатись переступити її поріг?
Ви знаєте, все ж так! Але тоді коли це буде правильним. Не потрібно рватися надто рано оволодіти нею. Потрібно використовувати усі моменти нашого життя на всі сто! Тому насолоджуйтесь цією залежністю в дитинстві, і спрагою до свободи в дорослому житті!
