І от, минули ті часи, коли можна з легкістю бігти на качелю , мріючи взлетіти до небес. Коли можна дивитися на світ через милі рожеві окуляри і бачити лише усмішки. Коли ти впевнений, що надворі чекає найвірніший друг, який завжди ділитиметься жуйкою з тобою.
16 років - це настільки мало, та вже настільки багато.
Не стара, та й не дитина. Вік, коли ти стаєш не великою, а дорослою, коли відчуваєш сильніші почуття, аніж просту радість від довгоочікуваної іграшки. Здається, хочеться радіти, хочеться показати всім:" Дивіться, я виросла, я змінилася!"
Та як на мене, це брехня в лице!!
Хіба ж все так просто?
16-те день народження стукає у двері і відкриває вже не та дитина , яка почула цей стукіт, а людина, що вдумливо вдивляється у далечінь...
Та ні ж, брехня!
Усі дорослі - брехуни!
Стараються виглядати такими правильними і розумними, бо вік не дозволяє "подуріти", проте усі мріють повернутись в те щастиве і безтурботне дитинство.
Ну що ж, тепер і моє дитинство повинно було закінчитись.Але я скажу: "Не дочекаєтесь, я буду шукати пригод на мою задницю і залишусь дитиною назавжди!" 😂😁😜
